Завантаження. Будь ласка, зачекайте...

Генетично модифіковані продукти (ГМО): аргументи за і проти

gmo-produkty.jpg (144.97 Kb)Суперечки щодо використання генетично змінених продуктів (ГМО) не вщухають як Європі, так і в Україні. Є країни, в яких генетично модифіковані продукти допущені до продажу. Наприклад, це кукурудза з іншою генетичною структурою, а також борошно з цього овоча і крохмаль. Крім того, в країнах ЄС на прилавках магазинів ви можете побачити модифіковану сою та її похідні, нерідко в рецепти салатів входять ці продукти. Місцеві мешканці купують соєву олію, використовують соєвий білок. Також у Європі допустиме рапсове масло, яке також складається з ГМО. Впровадження генно-модифікованих продуктів у виробництво та торгову мережу в країнах ЄС строго регламентовано (ec.europa.eu/food/plant/gmo/legislation/index_en.htm ). Українське законодавство спрямоване на європейський зразок легалізації ГМО.

В останні десятиліття на зміну традиційній селекції, інструментом досягнення бажаних властивостей рослинної культури стали генні технології. Вони полягають у штучному зміненні геному рослини (генній модифікації) шляхом введення тих генів з ДНК організму іншого, часто неспорідненого виду, які кодують бажану властивість чи ознаку (www.britannica.com/science/genetically-modified-organism). Науковці та технологи розробили ряд способів виокремлення потрібних генів з організму-«донора» ознаки та їх включення в ДНК потрібної рослини, такі як використання вірусів, «впорскування» гена ультра малим шприцем, «припайка» гена електроімпульсом чи «генним пістолетом».

Генетично-модифіковані (чи трансгенні) рослини (ГМР) займають вагому частину теперішнього сільського господарства. Посівні площі ГМО-культур в світі збільшилися в більш ніж 15 разів за останні 20 років. Впровадження генномодифікованого рослинництва дозволило покращити ситуацію з продовольством та якістю їжі в країнах, які страждають від голоду (www.goldenrice.org/Content3-Why/why1_vad.php).

Настільки стрімкий перехід генетично модифікованої продукції на комерційні рейки викликав різкий протест серед багатьох науковців, громадських діячів, екологічних груп у країнах Європи і США. Вони стверджують, що механізми впливу генних технологій на людський організм не вивчені, тому масове вживання ГМО-продуктів може мати непередбачувані наслідки в майбутньому. Вони вимагають, щоб застосування генної інженерії контролювалося наукою і законом, а не економікою і політикою. Їх хвилює проблема впливу трансгенних сільськогосподарських культур на природу і навколишнє середовище в цілому. Вони переконані, що гігантська ГМ-машина запущена передчасно, і наслідки цього можуть стати незворотними.




Цікаво, що в світі немає однозначної позиції щодо ГМО. У рекомбінатних сільськогосподарських тварин знайдені патології багатьох органів. Генно-модифіковані рослини, які синтезують пестициди чи мають вроджену стійкість до гербіцидів вважаються токсичними. Вживання їх з їжею пов’язують із розвитком акселерації, порушень імунітету та статевої сфери (responsibletechnology.org/gmo-education/health-risks/ ).

Проте, як зазначає ВООЗ, досліджень негативного впливу традиційно селекціонованих культур, що обробляються потенційно небезпечними добривами, пестицидами, гербіцидами, стимуляторами росту, є значно менше, аніж вивчень негативного впливу наслідків генної модифікації культур. ГМО-вмісні продукти перевіряються на алергенність, тоді як традиційно виведені культури ні. Передача генів, яку розглядають як головну загрозу ГМО, на думку експертів ВООЗ, є небезпечною лише при застосуванні генів стійкості до антибіотиків. Тому заохочуються технології без використання таких генів. Потенційно небезпечне змішування генних модифікацій фуражних культур із харчовими обмежують розмежовуючи посівні площі цих типів культур (www.who.int/foodsafety/areas_work/food-technology/faq-genetically-modified-food/en/)

Звісно, думки є різні. Наукові дослідження все ще в процесі, частина їх результатів подається вирвано з контексту. Але, споживаючи продукти, що є генно модифікованими чи містять такі складники, маємо розуміти, що як і всі компоненти їжі, новий генний матеріал та нові білки, які потрапляють в нашу травну систему хімічно розкладаються до елементарних одиниць (мономерів) – нуклеотидів та амінокислот, які є універсальними для всього живого. І лише в такому вигляді всмоктуються з кишківника в кров, яка перед проходженням через тіло, несе всі продукти травлення до печінки, де вони перетворюються в придатний для використання клітинами тіла стан або ж переводяться в нетоксичну форму і виводяться.