Ожина сиза (Rubus caesius L. ) – невисокий кущ, іноді досягає 1,5 м заввишки. Стебла тонкі, часто стеляться по землі, утворюючи значні зарості. Листки трійчасті, злегка опушені. Квітки великі, білі, утворюють негусті щитки. Цвіте з кінця травня до осені. Плід – сливово-чорна, іноді сиза соковита кістянка.
Росте у лісах, на галявинах, у заростях, на берегах річок, порослих чагарниками, вздовж канав, над ярами.
Як заготовляти та зберігати ожину сизу
Для медичного використання збирають листя ожини протягом літа. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Плоди заготовляють під час повної стиглості. Їх консервують цукром. Корені викопують пізно восени.
Хімічний склад
У плодах знайдено цукри, яблучну, лимонну, саліцилову кислоти, аскорбінову кислоту, дубильні та пектинові речовини, азотисті сполуки, каротин, альфа-токоферол, а також солі натрію, калію, кальцію, марганцю, фосфору, міді, заліза.
У листі і пагонах є дубильні речовини, флавоноїди, аскорбінова кислота та інші органічні кислоти.
Застосування ожини в лікувальних цілях
Плоди і листки ожини сизої здавна застосовуються як вітамінний і загальнозміцнюючий засіб при лікуванні запальних хвороб дихальних шляхів, як в’яжучий засіб при хронічному коліті, млявій перистальтиці кишечника у людей похилого віку, а також при спаєчній хворобі, що розвинулась внаслідок оперативних втручань у черевній порожнині, при клімактеричному неврозі, як засіб, що тамує печію.
Крім того ожина вважається протигнильним, кровоочисним засобом.
Листя ожини застосовують зовнішньо при запаленнях шкіри, при екземі, лишаях, грибках.
Корені використовують як сечогінне при набряках.
Перед використанням проконсультуйтеся зі спеціалістом.
