Малина звичайна (Rubus idaeus L. ) – кущова рослина, яка досягає іноді 2м заввишки. Річні пагони – вегетуючі, дворічні – здерев’янілі стебла. Листки чергові, трійчасті, темно-зелені, зісподу – біло-повстисті. Квітки розташовані у волотистому суцвітті. Віночок білий. Плід – червона і запашна кістянка овальної форми. Цвіте в травні-червні, плоди достигають з кінця червня до середини серпня. В дикому стані поширена в мішаних та листяних лісах, на галявинах, сонячних пагорбах. Культивується на всій території України.
Як заготовляти та зберігати малину
Для медичного використання заготовляють плоди малини , листки. Плоди сушать , розстилаючи тонким шаром, але краще їх консервувати цукром у співвідношенні 1:2. Листки зривають під час цвітіння рослини. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях.
Хімічний склад
Плоди дикорослої малини містять цукри, яблучну, лимонну, саліцилову кислоти, слиз, пектинові сполуки, флавоноїди, каротин, тіамін, рибофлавін, дубильні речовини, солі кальцію, міді, фітонциди, аскорбінову кислоту, ефірну олію. У молодих листках виявлено велику кількість аскорбінової кислоти.
Застосування малини в лікувальних цілях
Плоди і листки малини широко використовують як потогінний, в’яжучий, вітамінний та протизапальний засоби.
Цінна малина при хворобах простудного походження, при грипі, аденовірусних недугах, ангіні, виразкових хворобах. Як в’яжучий засіб застосовують при захворюваннях шлунка і кишечника, як вітамінний – при хворобах печінки. Дуже корисно поєднувати при консервуванні цукром плоди малини з плодами смородини. Така суміш – цінний вітамінний і харчовий продукт.
Здавна в народі користуються як потогінним засобом відваром однорічних стебел малини.
