Полин гіркий (Artemisia absinthium L. )- багаторічна трав’яниста рослина з сильним ароматним запахом. Стебло пряме, гіллясте, сіроповстисте, з сріблястими волосками. Прикореневі листки довгочерешкові, трикутно-округлі, цілокраї. Стеблові листки – сидячі, чергові. Суцвіття утворюють верхівкову волоть з дрібними пониклими кошиками. Квітки двостатеві, з жовтою оцвітиною. Цвіте у липні-серпні.
Росте на засушливих пагорбах, галявинах, у вирубках, на межах, занедбаних земельних угіддях, понад шляхами.
Як заготовляти та зберігати полин гіркий
Заготовляють верхівкові квітучі стебла і листки. Сушать, розкладаючи тонким шаром, у приміщеннях, які добре провітрюються, на горищах під залізними дахом. Зберігають окремо від інших рослин.
Хімічний склад
Рослина містить ефірну олію, до складу якої входять туйони, терпени, азулен, хамазулен, ізовалеріанова і оцтова кислоти, гіркі глікозидні речовини абсинтин і анабсинтин, смоли, фітонциди.
Застосування полину в лікувальних цілях
Полин вживається внутрішньо в порошках, настоях і відварах як засіб, що збуджує травну діяльність шлунково-кишкового тракту і посилює апетит, стимулюючи виділення травних залоз шлунка, кишечника, жовчоутворення і роботу підшлункової залози, також діє як вітрогінне. Тому у народній та науковій медицині препарати полину застосовують при анацидному та гіпоацидному гастриті, захворюваннях печінки.
Зовнішньо використовується для компресів і примочок при саднах, а також у клізмах проти круглих глистів. Трава полину гіркого входить у суміш трав, яку використовують для лікування хронічного алкоголізму паралельно з психотерапією.
Обережно! Тривале приймання полину, навіть у малих дозах, може спричинити судороги, конвульсії, галюцинації. Перед використанням проконсультуйтеся зі спеціалістом.
