Однією з ознак здорової людини є температура тіла 36,6 градуса Цельсія. Нормою вважається також температура від 35,9 до 37,2. Показники поза цими межами свідчать про якісь проблеми в організмі.
Температура тіла незначно (близько 0,5 градуса) коливається в межах дня: вранці людина холодніша, ввечері тепліша, залежить від віку, статі тощо. Але ці похибки є незначними. Про неполадки в організмі свідчить значне відхилення від норми: і значно знижена, й значно підвищена температура тіла.
Гіпотермія — знижена температура тіла
Коли кажуть: “У мене температура”, — мають на увазі саме гарячку. Та не менш небезпечною є й знижена температура тіла, нижче 36 градусів — гіпотермія.
Вона може наставати внаслідок значного переохолодження, тривалого голодування, під час анестезії. Її причиною можуть бути також деякі захворювання (зниження функції щитовидної залози, хвороба Паркінсона, інсульт, ураження нервової системи тощо) або хворобливих станів (сепсис, анемія, різке зниження імунітету); вживання алкоголю чи наркотиків. Особливо небезпечна низька температура тіла для немовлят.
Помірно знижена температура (35,3-35,8 може свідчити про хронічну втому, сезонну депресію, астенію, порушення функцій печінки або жовчного міхура, початкову стадію діабету).
Зниження ж температури тіла поза 34,9 — причина негайно звернутися в лікувальний заклад.
Гіпертермія: коли треба щось робити?
Температура понад 37 градусів — це гіпертермія. 37,3-38 градусів — це субфебрильна температура — людина ні хвора, ні здорова. Іноді температура тіла підвищується до цього рівня навіть після інтенсивних занять спортом, відвідування сауни або зловживання гострими приправами.
Але субфебрильна температура може бути ознакою початку захворювання або хронічної хвороби — це, наприклад, хронічний запальний процес, недоліковане інфекційне захворювання, гіперфункція щитовидки, захворювання крові, харчове отруєння, внутрішня кровотеча, захворювання лімфатичної системи тощо. Якщо така температура тримається більше двох тижнів, варто обстежитися на туберкульоз.
Температуру понад 38 градусів зазвичай викликає гострий запальний процес. Якщо гарячка зростає вище 40,3 градусів, такий стан небезпечний для організму, може настати смерть.
Чи збивати температуру тіла вище 38 градусів? Передовсім треба зважати на стан хворого: для когось навіть нижча температура тіла вже дуже дискомфортна. Дітям радять збивати температуру вже після 38,5.
Після 40 градусів жарознижуючі зазвичай не справляються, хворого треба охолоджувати водою до прибуття медиків.
Ще однією небезпекою високої температури є “бліда” гарячка: незважаючи на підвищену температуру тіла, кінцівки стають холодними, шкіра бліда, можуть початися судоми. У хворих, схильних до судом, гарячку слід почати збивати до появи перших ознак виникнення “блідої”. Якщо ж руки й ноги вже холодні, їх треба делікатно розтерти до появи рожевого кольору (“розблокувати” спазмовані периферичні судини), прийняти спазмолітик, пити багато теплої рідини.
Що робити при високій температурі?
Гіпертермія — це не хвороба, її “лікувати” не треба. Навіть збивати температуру тіла не потрібно, якщо хворий почувається нормально; якщо показник не перевищує 38,5 градусів для дорослих і 38 для дітей. Адже часто саме при високій температурі деякі резерви імунітету працюють ефективніше.
Якщо ж гарячка “мордує” довше трьох днів, крім температури, є ще якісь симптоми, температура перевищує 39,5 градуса, варто звернутись до лікаря. Для дитини консультація лікаря потрібна навіть при субфебрильній температурі, якщо дитина погано почувається, неспокійна; при 38 і більше, якщо дитині менше 3-х місяців; при 39 і більше, якщо дитині менше 3-х років. При коронавірусі температуру також збивають при поганому самопочутті або при високих показниках.
. . . .
Як вимірювати температуру?
Залежно від того, як і чим вимірюють температуру, показники можуть відрізнятися. Наприклад, електронні термометри дають значну похибку. Та якщо у людини гарячка, це буде одразу зрозуміло.
Найточніші — ртутні термометри, однак їх використовують дедалі рідше, адже є небезпека розбити термометр і розлити токсичну ртуть, яка потребує особливої утилізації.
Відрізняється температура й залежно від місця вимірювання: найбільшу похибку дає вимірювання під пахвою, найточніші показники — ректальне вимірювання. Також вимірюють температуру тіла орально (у роті показники трохи нижчі, ніж у прямій кишці, і вищі, ніж під пахвами).
Найбільшу похибку дають безконтактні термометри. Але вони дозволяють швидко виміряти температуру тіла великій кількості відвідувачів у торгових центрах, офісах, навчальних закладах тощо і допомагають виявити людей із підвищеною температурою.
