Проблема негативних проявів після вживання окремих продуктів непокоїть досить значну кількість дорослих, а неприємності з приводу реакцій на їжу, схожих до алергічних, знайомі багатьом родинам з дітьми. Однак, наука розрізняє нетолерантність до харчових продуктів та власне алергічну реакцію на них. Спробуймо з’ясувати причини одного й іншого, способи виявлення і розрізнення та чим можна зарадити в даній проблемі.
Непереносимість (нетолерантність) до харчових продуктів – це проблемність у травленні певної їжі.
Найчастіше це молочні продукти (несприйняття лактози), борошняні вироби та крупи, що містять глютен та продукти, які посилюють газоутворення в кишківнику (бобові, капуста). Як правило нетолерантність проявляється не одразу після вживання продукту, а через деякий час (навіть після 48 год).
Найпоширенішими симптомами непереносимості продуктів є порушення роботи травного тракту (пронос, спазми і здуття живота), а також головні болі, нежить, кашель, кропив’янка. Існує думка, що синдром подразненого кишечника може бути пов’язаний із нетолерантністю до молока або шоколаду. Целіакія є результатом непереносимості глютену.
Основними причинами непереносимості (нетолерантності) до харчових продуктів є:
1) Дефіцит ферменту, що потрібний для травлення. Наприклад лактази, яка необхідна для розщеплення так званого молочного цукру (лактози).
2) Окремі сполуки, що містяться в продуктах. Наприклад аміни в сирах, кофеїн в каві, чаї та шоколаді.
3) Природні токсини, зокрема афлатоксин бобових.
4) Гістамін, що міститься в продуктах (наприклад в рибі) потрапляючи в кров, провокує алергічну симптоматику
5) Саліцилати, якими багата рослинна їжа (спеції, ягоди, цитрусові)
6) Харчові добавки, такі як нітрати (багато в копченостях), глутамат натрію (підсилювач смаку), сульфіти (є в консервах), деякі барвники (особливо кармін і аннато)
Харчова алергія – це імунна реакція гіперчутливості на нешкідливі білки їжі, яка супроводжується секрецією імуноглобулінів Е (IgE). При алергії імунна система людини сприймає специфічний білок їжі як шкідливі речовини ( патогени, що можуть викликати хворобу) і відповідає утворенням антитіл для атаки цього білка. Коли даний продукт споживаємо знову, антитіла вже присутні в крові й імунна система реагує негайно, виділяючи гістамін та деякі інші сполуки, які й викликають симптоми.
Оскільки «знайомство» з компонентами їжі здійснюють імунні клітини в стінці кишківника, то за умов пошкодження вистилки кишок (запалення, інфекція) чужорідних сполук потрапляє всередину більше, а отже швидшою є реакція на них.
Найчастіше алергією організм реагує на білки коров’ячого молока (казеїн, лактоальбуміни, сироватковий альбумін), курячі яйця (компоненти білка – овомукоїд й овальбумін) та арахіс (білки Arah 1 та Arah 2), деякі зернові продукти (інгібітор альфа-амілази-трипсину), а також пилок (профіліни). Ширший список продуктів, що містять потенційні алергени можна прочитати в статті “Продукти, які викликають алергію (список)”.
Алергія на компоненти їжі має ширшу симптоматику ніж харчова нетолерантність. Шкірні прояви (кропив’янка, набряки, свербіж) часто супроводжуються респіраторними (нежить, кашель, набряк гортані), а також проносом і нудотою. У 10% немовлят із кольками, підвищене газоутворення і спазми можуть бути проявом харчової алергії. Загрозливою для життя є анафілаксія – дуже інтенсивна реакція на алерген, що може стрімко розвиватися і супроводжується падінням артеріального тиску, тахікардією, набряком губ, лиця і горла, задишкою.
Причинами розвитку харчових алергій у певних осіб можуть бути:
1) Родинна історія. Наприклад, є дані про те, що у людей,чиї батьки або рідні брати і сестри мають алергію до арахісу, ймовірність мати таку ж є вищою на 7% в порівнянні із особами, родичі яких не мають подібного анамнезу. Вчені припускають, що харчові алергії можуть викликатися деякими генами, що ми їх успадковуємо.
2) Інші алергії. Так, показано, що люди із атопічним дерматитом чи астмою мають значно більший ризик розвитку харчових алергій порівняно із здоровими.
3) Дієта. Відчутне зростання кількості анафілаксій за останні двадцять років може бути пов’язано із зміною харчових звичок або ж збільшенням споживання рослинних олій.
4) Дефіцит вітаміну D. У населення, яке живе у місцевостях із малою кількістю сонячних днів виявлено більшу кількість харчових алергій
5) Теорія гігієни. Припускають, що, виростаючи в умовах надмірної чистоти тіла (антибактерійне мило) і середовища (миючі засоби), імунна система сучасних дітей не отримує достатньо контактів аби правильно розрізняти хороші і шкідливі речовини.
Діагностикою харчової гіперчутливості (як нетолерантності та і алергії) повинен займатися лікар. Детальний особистий та родинний анамнез, діагностична дієта, лабораторні аналізи на імуноглобуліни, активність ферментів, шкірні проби дадуть змогу визначити тип неадекватної реакції на продукти. Для покращення стану зазвичай найкращим є повне вилучення продукту, до якого є гіперчутливість й уникнення його вживання в майбутньому.
Профілактичний ефект, за даними досліджень, дає вживання достатньої кількості антиоксидантів, у немовлят – грудне вигодовування, і, очевидно, достатній контакт імунної системи організму з різноякісним середовищем.
Олеся Мороз
фізіолог, кандидат біологічних наук
Детальніше про механізми реакцій на їжу читайте тут:
acaai.org/allergies/types/food-allergy ; www.foodallergy.org/about-food-allergies ; www.medicalnewstoday.com/articles/263965.php ; www.medscape.com/viewarticle/719221 ; m-l.com.ua/?aid=217
