Акація біла , робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.) належить до родини бобових. Дерево заввишки до 30 метрів. Крона розложиста негуста. Стара кора сіра, з поздовжніми тріщинами, молода – зеленувата або червонувата. Листки завдовжки до 30см, складні, непарноперисті з 4-10 парами бокових листків. Прилистники у вигляді колючок ( до 2 см). Квіти зібрані у китиці, запашні. Віночок білий . Плоди – боби, завдовжки до 8 см. Цвіте у травні – червні. Походить з Північної Америки. Росте вздовж доріг, у лісових посадках. Вирощують у парках.
Як заготовляти та зберігати акацію
Заготовляють кору з молодих гілок (отруйна! ) ранньої весни, та квіти на початку цвітіння і не пізніше середини його. Сушать на горищах з хорошою вентиляцією.
Хімічний склад
У квітах акації виявлено глікозиди ( робінін та інші), ефірну олію, флавоноїди, цукри, білки, органічні кислоти, окремі амінокислоти, отруйну речовину (протеїд робін ), що більше міститься у корі і буває причиною отруєння тварин, які при голоді об’їдають гілочки. Крім того у корі наявні дубильні речовини, ефірна олія, фітостерин і стігмастерин.
Застосування акації в лікувальних цілях
Настій, чай із квіток акації п’ють як оздоровлюючий, сечогінний засіб, який очищає кров, особливо при різних отруєннях, в тому числі деякими лікарськими препаратами. Корисний він при набряках тіла, застійних явищах, пов’язаних з порушенням обміну речовин, при запаленнях сечового міхура, поганому сечовиділенні. Квіти діють як спазмолітичний і протизапальний засіб, а також як засіб, що полегшує самопочуття при нирковокам’яній хворобі.
Кору акації у вигляді гарячого настою вживають при розладах шлунка. В німецькій народній медицині спиртову настоянку кори використовують при підвищеній кислотності шлункового соку. Лікувальні властивості притаманні і медові з білої акації. Його викачують ранньої весни. Він світлий, прозорий, містить багато фруктози, має ніжний аромат і приємний смак.
