М’ята перцева або холодна ( Mentha piperita L.) – багаторічна трав’яниста рослина. Стебло іноді досягає 80-90 см заввишки, чотиригранне, галузисте. Листки сидячі, супротивні, гострі або ланцетні, з обох боків вкриті волосками і дрібними жовтуватими крапковидними залозками з ефірною олією. Квітки червонувато-фіолетові або білясто-фіолетові розміщені на верхівках стебел і гілок, зібрані в колосовидні суцвіття. Цвіте з кінця червня до вересня.
Рослина культивується в садах і на городах.
В народі, коли немає перцевої м’яти, користуються іншими видами м’яти, особливо водяною.
Як заготовляти та зберігати м’яту
Для медичного використання збирають усе стебло рослини з початку цвітіння й до серпня. Сушать у приміщенні, що добре провітрюється. Сировину зберігають у щільній упаковці.
Хімічний склад
Рослина містить ефірну олію, головною частиною якої є ментол. Окрім того, в ній наявні дубильні речовини, гіркоти, каротин, бетаїн, гесперидин, урсолова, олеанова і мелісова кислоти, терпенові сполуки.
Застосування м’яти перцевої в лікувальних цілях
У народній медицині препарати м’яти застосовують для лікування хвороб дихальних шляхів, неврозу, гіпертонічної хвороби, нормалізації сну, при нервовій і фізичній перевтомі, нетравленні шлунка, спазмах у кишечнику, стресових станах.
Фармацевтична промисловість випускає препарати: настойка м’яти перцевої, ментол, пектусин, валідол, краплі Зеленіна. На принципі швидкого випаровування із поверхні тіла ефірної м’ятної олії діє в’єтнамський бальзам «Золота зірка». М’ята у більших дозах протипоказана при пониженому тиску крові.
Перед використанням проконсультуйтеся зі спеціалістом!
