Благодійники за чужий рахунок. Схоже, можновладці мають намір обійти і Конституцію, і КК. Як вдалося з’ясувати кореспонденту «СН», МЛК зареєстрована столичним управлінням юстиції згідно .. закону «Про благодійництво та благодійні організації» (свідоцтво про реєстрацію № 257-2010 від 03.12.2010 р.).
З новоспеченої «лікарнею» можна познайомитися на інтернет-сайті «Муніципальна лікарняна каса міста Києва». Там сказано, що МЛК «є громадською недержавної членською благодійною організацією, яка об’єднує фізичних та юридичних осіб на добровільній основі та спільності інтересів ..»
Причому це, виявляється, не позбавляє її права «на отримання державної підтримки». Тобто, хочемо ми того чи ні, а оплачувати її зміст все одно доведеться. Адже держбюджетні кошти будуть надходити і за рахунок сплати наших податків.
Далі – більше. Щоб стати членом МЛК, потрібно заповнити реєстраційний бланк заяви (вказаний на тому ж сайті) і погодитися на три види оплати: платіж № 1 – 10 гривень (вступний внесок), платіж № 2 – 30 гривень (щомісячний) і платіж № 3 – 40 гривень (сімейний – батько доплачує 10 гривень за дитину).
Щоб фінансовий процес закрутився якомога швидше, керівництво МЛК на своєму сайті люб’язно надало адреси і телефони всіх банківських філій «Київської Русі». Чому саме цьому банку випала честь «крутити» майбутні муніципальні гроші і отримувати за це комісійні? На жаль, цього питання виконавчий директор МЛК Володимир Долота чіткої відповіді так і не дав: мовляв, «з чогось треба починати ..»
Перш ніж повірити р-ну долота на слово, звернемося до математики. Отже, якщо зазначені види платежів помножити на доросле населення Києва (близько двох мільйонів чоловік), то щорічний оборот лікарняної структури складе близько мільярда гривень. Хто і як повинен контролювати ці гроші? Виявляється, про такі «дрібниці життя» на сайті МЛК ні слова.
Зате там є більш потрібне повідомлення: «Кількість членів муніципальної лікарняної каси стрімко зростає». Як з’ясувалося, ряди членів МЛК поповнилися за рахунок колективу «міської клінічної лікарні № 1 міста Києва» (про що повідомив її головний лікар І. Чермак). Виходить, що «муніципалів» поки що підтримують лише їх «брати» та «сестри» в білих халатах.
Що стосується схвалення з боку столичної громадськості, то цього, на жаль, не спостерігається. Швидше, навпаки: керівництво МЛК ризикує опинитися під стрілами масової недовіри. А все із-за фінансових питань: де гарантії того, що внески членів МЛК будуть використані за призначенням і допоможуть вирішити їхні проблеми зі здоров’ям?
Як і слід було очікувати, в числі перших публічно поміркувати на цю тему вже намагаються представники «сердечного» табору. Такий висновок напрошується у зв’язку з гучною заявою лідера фракції БЮТ у Київраді Тетяни Меліхової: «Кияни з недовірою поставилися до чергової ідеї столичних чиновників і не поспішають користуватися послугами лікарняної каси. Влада вирішила добровільно-примусово забезпечити зацікавленість «реформою медицини» самих медиків, вчителів, комунальників та інших залежних працівників ».
А тому київські бютівці виступили за те, щоб заслухати пояснення чиновників столичної держадміністрації у ході засідання на Хрещатику, 36. Чи зможуть «люди Попова» довести свою правоту? Поки ж «тішить» інше: з появою лікарняних кас нам доведеться платити свої кревні двічі: і у вигляді податків, і у вигляді внесків до МЛК.
Два сорти .. пацієнтів
На думку колишнього глави МОЗ Миколи Поліщука, лікарняні каси будуть сприяти зловживанню з боку лікарів, необгрунтовано призначають дорогі ліки. Це в підсумку призведе до швидкого вичерпування грошових ресурсів МЛК.
Додатково до всього пацієнти будуть розділені на два сорти: на членів МЛК і на всіх інших. До перших, природно, має бути більш уважне і краще ставлення, ніж до інших. Це вже дала зрозуміти глава столичного міського відділу охорони здоров’я Раїса Моїсеєнко, заявила: «У кожній лікарні, де будуть обслуговуватися члени лікарняної каси, буде знаходитися лікар-експерт, який буде здійснювати контроль за якістю надання медичної допомоги ..» По суті, мова йде про введення якогось інституту наглядачів: за словами Моїсеєнко, вони покликані «стежити за ефективністю та доцільністю призначеного лікарем лікування ..»
Цікаво б дізнатися: як це буде реалізовуватися на практиці? Припустимо, ви внесли потрібну суму і стали членом МЛК. Прийшовши до лікарні, ви спочатку змушені будете «перепочити» в одній черзі (до лікуючого лікаря), а потім ще оббивати пороги лікаря-експерта: він, за версією Моісеєнко, зобов’язаний давати вже саме що ні є правильне і остаточний висновок. Кому до вподоби така бюрократична метушня медкабінетах? Ще питання: що робити бідному хворому, якщо лікуючий лікар виявиться професором, а експерт (призначений за вказівкою «верхів» МЛК) не буде мати навіть звання кандидата медичних наук?
І, нарешті, останнє: а як же тепер накажете ставитися до страхової медицини? До речі, її представники дотримуються іншої думки. Слово Олександра Залєтова – заступникові голови ради Ліги страхових організацій України: «Сьогодні добровільне медичне страхування, яке здійснюють понад 120 страхових компаній, має дуже позитивні результати діяльності ..» Що стосується ідеї МЛК, то тут пан Залєтов дуже категоричний: «Поки не буде прийняте законодавство, що регулює діяльність лікарняних кас, їх діяльність є дуже небезпечною .. »
Якщо звернути увагу на сам факт збору коштів через лікарняні каси, то ми побачимо, що це сторона не стільки економічна, скільки юридична. Вписуються вони в наше правове поле? На жаль, немає. Стаття 49 Основного Закону та роз’яснення Конституційного суду гарантують безоплатність медичної допомоги в усіх державних і комунальних лікувальних установах.
Можна, звичайно, з піною у рота доводити, що регулярні внески до каси лікарні не є платою за лікування. Але як бути з пацієнтами, які хочуть отримати допомогу у медзакладі, де є лікарняна каса, але не можуть або не бажають вносити гроші?
Вони в разі чого можуть поскаржитися в прокуратуру. Кримінальний кодекс про це вже «подбав»: досить відкрити ст. 139 (ненадання допомоги хворому медпрацівником) або ст. 184 (порушення права на безкоштовну медичну допомогу). У залежності від конкретних обставин можуть бути пред’явлені звинувачення і по інших порушень: ст. 140 (неналежне виконання професійних обов’язків медпрацівником), ст. 354 (незаконна винагорода працівника держустанови), ст. 368 (отримання хабара) і т. д.
Пора б нашим чиновникам зрозуміти: наявність будь-яких рішень на рівні медустанови, місцевої влади і навіть МОЗ на Кримінальний кодекс взагалі не впливає. Де ж вихід? Тут можливе одне з двох: або поміняти норми Конституції і КК, або шукати інші варіанти, в межах правового поля. Третього, на жаль, не дано.
І ще питання. А хто, власне, буде перевіряти використання грошей? Якщо на рівні державних капіталовкладень на це має право Контрольно-ревізійне управління, то в даній ситуації – хто? Одним словом, чи не нагадує вам вся ця затія чергове МММ-шоу?
за мат. Столичные новости
