В Україні ринок медичного страхування знаходиться в зародковому стані – на відміну від розвинених європейських країн. За результатами дослідження, проведеного в минулому році порталом HeadHunter, соціальний пакет мають тільки 38% працюючих українців, при цьому найчастіше компанії покривають витрати на мобільний зв’язок, а поліс страхування здоров’я знаходиться лише на другому місці серед опцій.
І, можливо, справа навіть не у вартості цієї послуги, а у відсутності страхової культури, як у роботодавця, так і у працівника.
Про це в ексклюзивному авторському матеріалі для ЛІГА.Фінанси розповів Анатолій Чубинський, генеральний директор СК НАФТАГАЗСТРАХ.
Більшість страхових компаній пропонують не справжнє медичне страхування, а його імітацію
Те, що пропонує зараз більшість страхових компаній, це далеко не справжнє медичне страхування, а його імітація. По-перше, за кордоном, маючи страховий поліс, людина може лікуватися де завгодно, а в Україну, ставши клієнтом певного страховика, він може звертатися тільки в той медустанову, з яким у його страхової компанії підписаний договір. Крім того, у кожної компанії різний набір медичних послуг, і їх вартість істотно відрізняється. Це доставляє незручності і самим медпрацівникам, оскільки лікарні, які працюють з десятком-двома страховими компаніями, просто губляться в цих програмах, адже, наприклад, кожен із страховиків встановлює свій субліміт по одному захворюванню. У нас немає уніфікації страхових послуг у цьому сегменті ринку.
По-друге, на мою думку, на законодавчому рівні мають бути встановлені стандарти, або, наприклад, якась тарифна сітка вартості полісів. У містах може бути дорожче, в периферії – дешевше. Але єдині стандарти повинні працювати по всій країні, незалежно від того, це Шепетівка, Маріуполь чи Харків. Страховий поліс – це такий же ринковий продукт, як і всі інші товари і послуги.
З іншого боку, самі роботодавці не зацікавлені у впровадженні медичного страхування на своїх підприємствах. Соціальний пакет, куди входила б медична страховка, не передбачений трудовим законодавством, а додаткові пільги та гарантії (якими, по суті, і є поліс) працівникам можна надавати в рамках корпоративного договору тільки за рахунок прибутку компанії. Але не кожен хоче нею ділитися або направляти її на соціальну підтримку своїх робітників. Усі вважають: ти отримуєш заробітну плату і цього достатньо, вирішуй свої проблеми самостійно.
На даний момент на страховому ринку України практикують пайову участь в оплаті поліса між роботодавцем і робітником. Це, з одного боку, знижує навантаження на бюджет підприємства, з іншого – дозволяє кожному вибрати певний набір медичних послуг, що входять у вартість поліса.
Інша справа, якщо був би якийсь мотив для роботодавця взяти на себе всі зобов’язання з оплати страховки для своїх співробітників. Наприклад, і страховики, і підприємці неодноразово говорили про те, щоб дозволити роботодавцю віднести на валові витрати свої витрати на оплату поліса. Тоді у бізнесменів з’явився б інтерес.
Потрібно дозволити віднести витрати на оплату поліса на валові витрати. Тоді у бізнесменів з’явився б інтерес
А якщо інтересу немає, то цього і не відбувається. Адже, за великим сету, якихось надзвичайних вигод для самого роботодавця немає. Це вигода особисто для людини, яка цінує такі кроки з боку роботодавця. Це дуже важливо, на мій погляд, тому що додана вартість, отримана в результаті роботи, оцінюється не в 2-3, а в 200-300 грн., А десь – і в 1000 грн.
Звичайно, в цьому випадку потрібно було б доопрацювати законодавство, щоб попередити зловживання з боку підприємців (наприклад, встановити обмеження на витрати на поліс у відсотках від фонду заробітної плати). Але ніхто не прораховував, скільки недоотримають фонди соціального страхування, і які вигоди отримає підприємство (а значить, і економіка країни) в результаті такого кроку.
На мою думку, якщо б це зробили, то і це була б перемога. А більшого поки що й не треба, це було б досить. За тим же дослідженням, для 85% респондентів на першому місці в соціальному пакеті стоїть саме медична страховка. Тому правильні урядові рішення могли б стати найпотужнішим стимулом для розвитку цієї сфери.
