Подорожник великий (Plantago major L.) – багаторічна трав’яниста рослина з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків. Листки широкояйцевидні, із 3-9 дуговими жилками. Суцвіття – густий, простий, циліндричний колос на довгому черешку. Росте на подвір’ях, забур’янених місцях, біля доріг, на полях і луках. Цвіте в травні-липні. По всій Європі і Азії рослину знають як бур’ян. “Слідом білої людини” – називають подорожник індіанці Північної Америки, вказуючи , що рослина прийшла на їхню землю разом з білою людиною – європейцями.
Як заготовляти та зберігати подорожник
Для лікувальних потреб збирають листя і насіння рослини. Листки зрізують під час цвітіння, а насіння збирають восени. Сушать листки в теплих, добре провітрюваних приміщеннях.
Хімічний склад
Листки і насіння подорожника містять багато пектинових речовин. У рослині виявлено органічні кислоти ( бензойну, саліцилову та ін.), оксикоричні кислоти, флавоноїди, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту, вітамін U, глікозиди, дубильні речовини, сліди алкалоїдів. У насінні, крім того, знайдено олії, значну кількість слизу.
Застосування подорожника
Препарати подорожника великого мають відхаркувальну, обволікаючу, антисклеротичну, антисептичну та кровоспинну дії. Вони сприяють гоєнню ран, поліпшують секрецію шлункового соку, тому широко використовуються в наук овій і народній медицині, зокрема при зниженій секреторній діяльності шлунка, для лікування свіжих і задавнених ран ( свіжим соком). Листками лікують захворювання верхніх дихальних шляхів простудного походження, запалення сечового міхура, зупиняють кровохаркання, маткові і шлункові кровотечі.
. . . .
Наукова медицина застосовує такі препарати подорожника: плантаглюцид, яким лікують хронічний гіпоацидний гастрит, виразкову хворобу з нормальною та зниженою секрецією та сік подорожника , який застосовують при антацидному гастриті та хронічному коліті.
