Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.) – однорічна трав’яниста рослина з родини гречкових. Стебло споришу стелиться по землі, тонке, багатоколінчасте, галузисте. Рослина дуже витривала до витоптування. Листя дрібне, еліптичне. Квітки дуже малі, зелені з білуватим або бдідо-рожевим віночком, непоказні. Сидять по 3-5 в пазухах листків. Цвіте рослина з травня до осені. Плід – темно-бурий горішок. Росте як бур’ян у всіх населених місцях: на подвір’ях, на стежках, біля доріг, на вигонах.
Рослина загальновідома і популярна в народі. Часто можна зустріти місцеві назви: птича гречка, гусяча травиця. Виникли ці назви, мабуть, тому, що люблять цю рослину всі домашні птахи.
Як заготовляти та зберігати спориш звичайний
Використовують квітучі стебла, коли вони ще не здерев’яніли. Сушать на горищах, у добре провітрюваних приміщеннях. Хімічний склад. Трава споришу містить дубильні і гіркі речовини, смоли, віск, аскорбінову кислоту, вітамін К, сліди ефірної олії, сполуки кремнієвої кислоти, флавоновий глікозид авікулярин.
Застосування споришу звичайного
Спориш відомий медицині давно. Ще Гіппократ і Фессал ( його старший син і послідовник) використовували спориш як кровоспинний засіб при кровотечах різного характеру. Сьогодні цю його властивість наукова медицина використовує у препаратах споришу звичайного в гінекологічній практиці. У середні віки рослину широко використовували для розчинення та виведення з організму каменів.
В наш час рослину в народній медицині використовують для лікування хвороб нирок і печінки, шлунка і сечового міхура, підшлункової залози, коліту, загоєння ран, захворювань дихальних шляхів.
Високо цінував спориш знавець народної медицини М.А.Носаль. Він писав: “На підставі народної практики і особистих спостережень можу твердити, що, подібно до звіробою, спориш посідає чільне місце в народному лікуванні більшості хвороб порушення обміну речовин в організмі та ряду інших хвороб. Візьмемо, скажімо, такі хвороби, як жовчні камені, ниркові кольки, камені сечового міхура та інші форми “кам’яної хвороби”, навіть сильно застарілі і без успіху ліковані іншими засобами, в усіх випадках спориш вважається незамінним.”
