Всім відомі своїми красивими запашними ліловими волотями квіток декоративні кущі.
Бузок прийшов до нас із Балканського півострова. В кінці XVI століття рослина введена у культуру.
Ось як пояснює походження латинської назви бузку Василь Шевчук у книзі “Зелений дивосвіт Поділля”. “В лісову німфу Сирінгу закохався Пан, бог лісів, полів і опікун стад . Лісова красуня була юна, тендітна, чарівна, як травневе ранкове сонечко, а опікун лісів – рогатий, бородатий, з цапиними ногами – напівчудовисько. Кожного разу при зустрічі юна красуня намагалася якнайшвидше зникнути із його очей, та молодий бог настирливо переслідував її . Одного разу перелякана Сирінга , рятуючись від переслідування, перетворилася в кущ. Зажурений бог назвав його іменем німфи.”
Бузок звичайний (Syringa vulgaris L.) -кущова рослина висотою від 2 до 7 метрів. Листки супротивні, яйцеподібні з цільними краями. Квіти двостатеві, лілового або білого кольору, зібрані у китиці. Віночок трубчастий з чотирма ( рідше з трьома або п’ятьма) пелюстками. У дитинстві всі шукали квітку з п’ятьма пелюстками, яку треба було з’їсти – на щастя. Бузок дарує не лише естетичну насолоду, а й здоров’я.
Як заготовляти та зберігати бузок
З лікувальною метою використовують квіти і листя, зібрані в період цвітіння. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях.
Хімічний склад
У квітах виявлено ефірну олію, фарнезол, фенолглікозид сирингін. У листях – сирингін , аскорбінову кислоту, гіркі речовини.
Застосування бузку в лікувальних цілях
Використовують при захворюванні дихальних шляхів ( задишка, бронхіти, кашель ), при артритах, ревматизмі ,інфекційних захворюваннях і хворобах сечовивідних шляхів, при набряках ниркового походження , невралгії і невритах, навіть при епілепсії, при цукровому діабеті , захворюваннях шкіри (навіть при псоріазі).
