Сучасна людина зарозуміло не помічає те, що відомо будь якій кішці або собаці. Природний запах тіла – ось що насправді притягує або відштовхує. Саме природний натуральний запах шкіри, геніталій будить древній інстинкт продовження роду. Від нього залежить вибір або відкидання партнера. І його не вбити ніякими дезодорантами або парфумами.
Звідки береться запах тіла
Зазвичай вважається, що запах людини – це запах його поту. Насправді піт абсолютно не має запаху. Запах же з’являється в силу існування у людини особливих мікроорганізмів, які переробляють піт в жири. Істинний же наш запах виробляють особливі залози, які розташовані під пахвами, навколо сосків, на голові, біля очей, навколо ануса і на лобку. Виділений ними маслянистий секрет має запах мускусу. У жінок під час місячних і в стані сексуального збудження він посилюється. Отже, чим ми будемо пахнути, залежить від продуктів виділення та складу мікрофлори.
В ідеалі, від природного запаху жінки у чоловіка (або навпаки) має «зносити дах». Згадаймо знамениті послання Наполеона до Жозефіни: «Завтра прибуваю в Париж. Не мийся! »
Тотальне поширення дезодорантів говорить про те, що більшість сучасних людей бояться свого запаху. Страх посилюється тією обставиною, що сама людина не відчуває власного аромату. А близькі і друзі з-за делікатності рідко відкриють очі на наявну проблему.
Без низинних матерій, на жаль, не обійтися. Мікрофлора шкіри і слизових – це лише частина єдиної мікрофлори організму. Її головна частина (майже півтора кілограма) мешкає в товстому кишківнику. Можна сміливо стверджувати, що бактерії шкіри і геніталій – це всього лише регіональні відділи від мікрофлори кишківника.
Тому, чим буде пахнути тіло, визначається станом кишківника. В ідеалі там повинна переважати «хороша» мікрофлора, яка в процесі ферментації їжі утворює масу корисних для організму речовин. Люди при цьому пахнуть привабливо.
Насправді, у більшості – в товстій кишці дисбактеріоз. Домінує «погана» мікрофлора, що розкладає їжу шляхом гниття.
Неприємний запах тіла у підлітків
Багато підлітків стикаються з проблемою запаху поту, що нерідко пов’язують з недотриманням гігієни після занять спортом. При цьому часто не враховується такий фактор, як активність деяких бактерій в поєднанні з гормональними змінами, а також схильність представників даної вікової групи до використання хімічних дезодорантів, які вбивають природну флору тіла і дозволяють бактеріям виробляти токсини і пахучі речовини. Антиперспіранти містять солі алюмінію або цинку і діють так: звужують протоки потових залоз, зменшуючи процес потовиділення на 40%, але мікробів вони практично не знищують.
Закупорюючи протоки, антиперспіранти заважають організму позбавлятися від вологи, і піт, не маючи виходу, накопичується під шкірою. Це може викликати негативні наслідки, наприклад, локальний набряк в пахвових западинах. Антиперспіранти – дуже сильні засоби, користуватися ними потрібно помірно, особливо в спеку і наносити слід тільки на чисту шкіру.
. .
. .
Експеременти та гіпотези стосовно нашого запаху
Для тварин запах є основним регулятором не тільки статевої поведінки, а й поведінки взагалі. Наприклад, розпізнавання. Вельми цікаві експерименти проводив відомий етолог Лоренц (автор знаменитої “Агресії”) – він забирав пацюка зі зграї і поміщав її в в інше місце, де зберігалися запахи іншої пацючої сім’ї. Через деякий час він повертав пацюка назад, причому її чекала сумна доля бути розтерзаним родичами. І якщо цей механізм зберігся в людині хоч частково, то дуже може бути, що наші симпатії і антипатії регулюються в залежності від запахів, притаманних іншим людям, які вступають з нами в контакт. А ось наші сексуальні симпатії і антипатії залежать від феромонів – виділених геніталіями пахучих речовин, що викликають у особи протилежної статі статеве збудження. Існування феромонів поки залишається гіпотетичним, хоча і щосили експлуатується парфумерною та косметичною промисловістю.
У 2010 році десятки людей зібралися в Бруклінській арт-галереї для того, щоб нюхати брудні футболки. Це була не вечірка фетишистів, а спроба дізнатися, як далеко можуть завести чари нюху.
Ідея вечірки була проста: розстебнути блискавку одного з численних пронумерованих мішків з чиєюсь невипраною футболкою і вдихнути глибше. Якщо запах здався привабливим, – побачення з його володарем було гарантовано.
Зліт нюхальників мав успіх і незабаром подібні вечірки проводилися в Лос-Анджелесі та Лондоні. Як відзначило одне видання, люди сподівалися “знайти свою любов за допомогою нюху і віри в науку”.
Цікаву теорію висунули американські вчені. Вони вважають, що сперматозоїди рухаються, орієнтуючись на запах. У певних місцях у сперматозоїдів виявлено дрібні “нюхальні” молекули, які зазвичай зустрічаються в носі, які і визначають місцезнаходження пахучої яйцеклітини.
. .
. .
