Часто, коли людина раптово худне або навпаки набирає вагу, починає хворіти без видимої причини, їй радять перевірити “щитовидку”. Маленький метеликоподібний орган дуже важливий у людському організмі.
Роль щитовидної залози в організмі
Щитовидна залоза — ендокринний орган, який виробляє гормони трийодтиронін (Т3), тироксин (Т4) та кальцитонін. Брак або надмір будь-якого з цих гормонів призводить до проблем зі здоров’ям. Коли “щитовидка” виробляє замало гормонів, такий стан називають гіпотиреозом, забагато — гіпертиреозом.
При патологічних змінах органу його видаляють. Якщо щитовидна залоза відсутня, а замісну терапію не проводять, у людини розвивається виражена розумова відсталість.
За даними ВООЗ, захворювання щитовидної залози займають друге місце після цукрового діабету серед ендокринних порушень.
Для ефективного функціонування “щитовидки” потрібен йод — саме цей хімічний елемент є невід’ємним компонентом гормонів щитовидної залози.
Здебільшого людина споживає йод із продуктами тваринного (60%) і рослинного походження (34%), незначну кількість отримує з води і повітря (3%).
Найбільше йоду серед продуктів харчування містять морепродукти. Багаті на йод також біла риба, яловичина, яйця, волоські горіхи, овочі (картопля буряк, редиска, часник, зелена цибуля, спаржа, щавель, шпинат, помідори), фрукти (банани, лимони, апельсини, хурма, ананаси, дині).
Які проблеми зі здоров’ям пов’язані зі “щитовидкою”?
В Україні встановлено такі норми фізіологічних потреб йоду: для дітей і підлітків — 90-150 мікрограмів на добу, для дорослих чоловіків та жінок — 150 мкг, для жінок під час вагітності та лактації — 200 мкг.
Йододефіцит при вагітності та лактації може мати негативні наслідки для дитини. При нестачі йоду упродовж першого триместру вагітності зростає ризик виникнення вроджених аномалій розвитку нервової системи. На пізніших термінах є ризик народити дитину з розумовою відсталістю.
Захворювання “щитовидки” можуть бути від народження (найчастіше гіпотиреоз) або розвинутися з віком (часто у жінок після настання менопаузи).
Порушення можуть бути і в чоловіків, і у жінок, і в дітей. Але особливо уважними до здоров’я цього органу мають бути жінки: у них проблеми зі “щитовидкою” трапляються удесятеро частіше, ніж у чоловіків.
В Україні більш пощирений дефіцит гормонів щитовидної залози. Більшість мешканців нашої держави споживають йоду у 3-4 рази менше від норми.
Ознаки захворювання щитовидної залози
При нестачі гормонів “щитовидки” людина починає набирати вагу, при браку — раптово худне. При цьому ні тренування, ні дієти не допомагають, поки людина не почне приймати ліки.
Сучасний стиль життя із постійними стресовими ситуаціями, напруженим графіком провокують втому, часто поганий настрій. Але якщо перепади настрою трапляються без видимої причини, виникає апатія, надмірна тривожність, агресія, плаксивість чи емоційність, варто перевірити рівень гормонів щитовидної залози.
Серед симптомів гормональних порушень — сонливість при нормальній тривалості сну (особливо якщо вона не минає навіть до обіду), неуважність (не обов’язково це звичайна забудькуватість), проблеми з лібідо, відчуття тиску, дискомфорт у ділянці шиї (це може бути набряк залози).
На “щитовидку” часто “грішать”, коли температура тіла вище або нижче норми тримається тривалий час — це може бути ознакою гормонального збою.
Неправильне функціонування щитовидної залози може виявлятись проблемами зі шкірою (сухість, лущення на ліктях і колінах, підвищена чутливість, висипи тощо), волоссям та нігтями (ламкість, випадання), травленням (розлади кишківника, часто одночасно із втратою ваги), серцем (задишка, прискорене серцебиття), болем у м’язах.
Профілактика гормонального збою
Здебільшого найкращою профілактикою захворювань “щитовидки” є правильне харчування, здоровий спосіб життя. Якщо споживати достатньо йодовмісних продуктів, морепродуктів, горіхів, мінімізувати стрес та негативний вплив екології, практикуючи багато прогулянок на свіжому повітрі та заняття фізкультурою, можна уникнути гормональних збоїв.
Однак цього недостатньо для людей, які мають близьких родичів із захворюваннями щитовидної залози, адже схильність до таких захворювань передається спадково. У таких випадках треба регулярно обстежуватись, часто робити УЗД “щитовидки”, аби в разі потреби якнайраніше розпочати лікування.
Ще важливо піклуватися про здоров’я загалом: падіння імунітету (наприклад, недолікована інфекція) негативно впливає на щитовидну залозу.
При найменшій підозрі на проблеми зі “щитовидкою” варто звернутись до лікаря: що швидше буде виявлено порушення і розпочато лікування, то більше шансів на відновлення здоров’я.
