Волошка синя (Centaurea cyanus L. ) належить до родини айстрових ( складноцвітих). Ці красиві квіти є поширеним однорічним бур’яном, який росте на засмічених полях у пшениці, житі, ячмені. Стебло пряме, гіллясте, 30 – 70 см заввишки. Квітки зібрані в кошики. Крайові – п’ятизубчасті, лійкоподібні, сині; середні – трубчасті, фіолетово- голубуваті. Цвіте у червні-липні, іноді протягом цілого літа.
З кольором волошок порівнюють очі – волошкові. І недарма, бо, як каже легенда, це погляд прекрасних очей молодого хлопця Василька, якого перетворила у квітку закохана русалка, бо не змогла заманити його у свою стихію і він назавжди залишився на землі радувати людей.
Як заготовляти та зберігати волошку
Для лікувальних потреб використовують лише сині крайові віночки квіток. Сушать у затемненому, добре провітрюваному приміщенні, аби зберегти синій колір і не втратити біологічно активних речовин.
Хімічний склад
У квітах волошки знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів містить центаурин, ціанін, цикорин, пеларгонін. Окрім того у квітах виявлено гіркі речовини, барвники, дубильні, білкові речовини, сапоніни і мінеральні солі.
Застосування волошки в лікувальних цілях
Жовчогінні, протизапальні, спазмолітичні властивості рослини використовують для лікування нирковокам’яної хвороби, циститу, уретриту, простатиту, пієлонефриту, а також при дискінезії жовчовидільних шляхів, холециститі, холангіті. Квіти волошки синьої входять до сумішей з яких готують відвари для лікування наривів і чиряків.
Всередину настій квітів вживають при застудах, особливо при кашлі, коклюші. Зовнішньо з напару волошки у суміші з квітами бузини чорної і очанки роблять примочки на хворі очі при ослабленні зору, ячменях на очах, нагноєннях.
Примочки з самої волошки – хороший косметичний засіб для шкіри з розширеними порами.
