Мабуть, ви не раз бачили дитину, яка влаштувала істерику у супермаркеті. Або десь на дитячому майданчику хлопчик побив дівчинку лопаткою. Чи чули про школяра, який «зриває» уроки і заважає вчителю. Однак через таку неприйнятну поведінку не варто відразу ж засуджувати дитину чи її батьків. Бо причина може критись не зовсім у вихованні. Поговоримо про РДУГ у дітей – розлад дефіциту уваги – простими словами.
Що таке РДУГ (розлад дефіциту уваги) та гіперактивність
РДУГ – розлад дефіциту уваги, наслідком якого є гіперактивність. Це незрілість певних зон кори головного мозку, які відповідають за контроль поведінки. Дитина, котра має такий розлад, у момент тої чи іншої ситуації просто не може «пригальмувати» свої імпульси, аби проаналізувати, що відбувається та оцінити наслідки свого вчинку. Вона, мовби, діє швидко і негайно – у відповідь.
Розлад дефіциту уваги є доволі поширеним явищем. Різні дослідження вважають, що серед усіх дітей 3-5% мають таку проблему.
Водночас немає 100% відповіді, що є причиною РДУГ. Серед найбільш вірогідних: спадковість, шкідливі звички або ж сильні стреси у матері під час вагітності.
Симптоми РДУГ (розлад дефіциту уваги)
Поставити дитині діагноз розлад дефіциту уваги може виключно спеціаліст. Проте запідозрити, що «дещо іде не так» можуть як батьки, так і вихователі чи вчителі.
Звісно, не варто вишуковати у своїй дитині того, чого немає. Проте не завадить знати, яка поведінка має насторожити.
Діти із гіперактивністю на перший погляд виглядають просто нечемними, невихованими дітьми. Вони ніби не вміють поводитись ані вдома, ані в колективах, ані у людних місцях.
Їм важко всидіти на уроці, важко слухати співрозмовника, важко старанно займатися якоюсь справою. Гіперактивна дитина під час ігор з іншими часто поводиться некеровано, іноді – дуже ризиковано.
Тоді, коли потрібно мовчати і слухати, вона перебиватиме і говорити сама. Натомість, якщо її запитати щось, дитина зі синдромом РДУГ у той час може «літати у хмарах» і не відповідати на запитання.
Такі маячки можуть бути комплексними або одиничними, бо насправді гіперактивність може бути різного рівня. І, власне, від цього буде залежати допомога дитині.
Про терапію РДУГ (розлад дефіциту уваги)
Так, дитина із РДУГ усі свої дії, які збоку все ж виглядають нечемністю, насправді просто не може контролювати. Тому якщо вона крикнула на вчителя, штовхнула однокласника, полізла гратися у дуже небезпечне місце, то зробила це зовсім ненавмисно. Просто її мозок спрацював імпульсивно. Тому гіперактивних дітей в жодному разі не можна вважати агресивними. Їхні дії не зі зла і не на зло.
Інша річ, що така поведінка дуже часто чимось загрожує або самій дитині, або тим, хто поряд. Тому дуже важливо її коригувати. Зробити це може виключно спеціаліст.
Розлад дефіциту уваги виражається як у легких, так і у сильніших формах. Якщо перші коригує психотерапевт, працюючи з дитиною та батьками, то на останні може знадобитися і медикаментозне лікування. Власне, підхід до кожного випадку є індивідуальним і порівнювати їх не можна.
Проте займатися гіперактивною дитиною потрібно. Неналежна увага зі сторони батьків насправді може спричинити плачевні наслідки. Адже дитина, так чи інакше, створює незручності у соціумі. Тож її можуть не сприймати у колективах, починаючи навіть із дитсадка чи школи.
«Незручна дитина» запросто може стати жертвою булінгу, не мати друзів, ще більше закритись у собі. Зрештою, цілком невинна поведінка, яку дитина у ранньому віці просто не може контролювати, у старшому віці може перетворитись у справжню злість та агресію.
Поради батькам гіперактивних дітей
Ми вже розібралися, чому ігнорувати гіперактивність не варто. Тож головне завдання батьків: вчасно помітити нездорову поведінку дитини і звернутися за консультацією. Для початку навіть до педіатра.
Якщо вже діагноз РДУГ поставлений, ситуацію треба просто прийняти. Після прийняття набагато легше працювати з дитиною. А батьки гіперактивної дитини саме працюють із нею. Робота психотерапевта при РДУГ, власне, більшою мірою зосереджена саме на дорослих. Адже мама чи тато повинні вміти контролювати ті процеси, які дитина не може проконтролювати самостійно.
Читайте. Чим більше правильної інформації ви дізнаєтесь на цю тему, тим легше вам буде розуміти, що відбувається, коли ваша дитина поводиться саме так, а не інакше. І однозначно легше обрати правильну тактику зі своєї сторони.Це складна робота: заспокоїти, скерувати, підштовхнути… Життя у такому стилі потребує значного ресурсу. Тому наступна порада: наповніть себе цим ресурсом. Знайдіть для себе те, що вас наповнює. Для когось це подорожі, для іншого – книгу, ще комусь допомагають танці. Такі джерела позитиву, енергії та сил допоможуть вам спокійніше реагувати на непередбачувані ситуації. Безресурність, втома та дратівливість навпаки – лише ускладнять труднощі.
Про розлад розповіла психотерапевтка Надія Іванців
Записала Тетяна Дзяма
