Часто в батьківських форумах у соцмережах можна натрапити на дописи, де просять поради, що робити з гіперактивною дитиною. Мама ставить діагноз надто активній дитині. Насправді ж синдром дефіциту уважності й гіперактивності (СДУГ) — це не характер чи темперамент дитини, не брак виховання, а особливість роботи мозку. Це порушення нервової системи буває не тільки в дітей, а й у дорослих, воно лікується, в тому числі медикаментозно.
Що таке СДУГ?
Синдром дефіциту уважності й гіперактивності проявляється порушенням уваги, загального розвитку, підвищеною активністю, зокрема такій дитині (людині) важко зосередитися, сконцентруватись на чомусь, складно сприймати інформацію, поведінка імпульсивна (в тому числі — у витрачанні грошей). Дитина може чухати потилицю, постійно куйовдити волосся, вдома увесь час залазити, куди не потрібно.
СДУГ торкається приблизно 8-12% дітей у всьому світі. Більше половини людей (65%) мають синдром і в дорослому віці (в повній або частковій формі).
Синдром дефіциту уваги може збільшувати ймовірність виникнення інших психічних відхилень, негативно впливати на соціалізацію, стосунки в парі, навчання та кар’єру, залежні стани.
Поки що достеменно невідомо, що саме викликає СДУГ. Вважають, що причинами появи синдрому може бути куріння матері під час вагітності, контакт із токсичними речовинами, мала вага при народженні, травми мозку, а найбільше — генетична схильність.
Частіше синдром дефіциту уважності діагностують у чоловіків (серед людей із встановленим діагнозом — лише 20% жінок), імовірно, тому, що у дівчат СДУГ проявляється зазвичай не як “гіперактивність”, а “замріяність”.
Як діагностувати синдром?
Мозок людей із синдромом дефіциту уважності має певні структурні й функціональні особливості: сіра речовина має меншу щільність, наявні порушення у структурі білої речовини, запізніле дозрівання передньої кори, мозок має меншу масу.
Функціональна томографія мозку людей зі СДУГ показала недостатнє поєднання ділянок, які відповідають за думки у стані спокою, та тих, що контролюють дії.
Діагноз СДУГ може поставити кваліфікований психіатр. За пацієнтом спостерігають тривалий час, проводять співбесіди з ним та/або родичами. Діагноз ставлять на основі повного анамнезу, якщо симптоми спричиняють психологічні, соціальні складнощі, впливають на навчання тощо. Протокол радить лікарям спостерігати за таким пацієнтом упродовж 10 тижнів, щоб переконатися, що труднощі постійні і впливають щонайменше на дві сфери життя.
Особливо уважно слід поставитися до проявів СДУГ, якщо дитина має родичів із синдромом, народилася передчасно, у підлітків із опозиційною поведінкою, порушеннями настрою, особливостями розвитку мозку (аутизм, тіки тощо), у дорослих із психічними розладами, епілепсією, травмами мозку.
Особливості лікування СДУГ
При встановленому діагнозі СДУГ слід оптимізувати умови навчання і роботи: усунути фактори, які відволікають (світло, шум), складати списки, дотримуватися встановленого розкладу. Дитині з синдромом слід окреслити чіткі межі, структурувати день. Школяреві зі СДУГ треба дозволяти більше рухатися.
Такі дитину потрібно частіше хвалити, за найменші успіхи. Має бути сильна взаємодія батьків та вчителів із дитиною.
Батьки дітей зі СДУГ не повинні звинувачувати себе зі провали у вихованні, бо насправді дитина поводиться так через особливості розвитку мозку.
Дорослим із синдромом слід вибрати справу, яка може поєднуватися з дефіцитом уваги. Крім того, варто навчитись управляти своєю імпульсивністю.
Старшим дітям і дорослим рекомендують когнітивно-поведінкову терапію, щоб покращити соціальні навички, навчитись розуміти та виражати свої почуття тощо.
Медикаментозне лікування СДУГ можливе лише після підтвердження діагнозу. Дітям до 5 років медикаменти застосовують лише у випадку сильного порушення поведінки. Дорослим — якщо оптимізація умов життя і навчання все ще не усунула складнощі у якійсь із галузей (стосунки, навчання).
Це міф, що цукор провокує гіперактивність. СДУГ — це постійний стан, а не хвилі активності після споживання солодкого. Та все ж радять вести щоденник харчування дитини, де фіксувати зміни поведінки після вживання певних продуктів. Потім можна скоригувати з лікарем раціон, однак не варто обмежувати його кількома стравами.
Трапляються випадки, коли дорослі самі призначають собі психотропні препарати. Категорично протипоказано при СДУГ займатися таким самолікуванням.
