Варикозне розширення вен (від лат. – varіx, varіcіs – здуття на венах) або варикозна хвороба (ВХ) – захворювання вен, що характеризується нерівномірним збільшенням їхнього просвіту, вузлоподібною звивистістю, а також стоншенням венозної стінки.
Варикозне розширення вен може виникати в різних органах, наприклад у стравоході (портальна гіпертензія), сім’яному канатику (варикоцеле). Найчастіше серед населення нашої держави та у світі в цілому зустрічається ураження вен нижніх кінцівок.
Фактори ризику розвитку варикозу
До факторів ризику розвитку варикозної хвороби відносять сидячий спосіб життя, носіння тісного взуття, тривале перебування на ногах. Останній фактор вказує на те, що до розвитку варикозної хвороби схильні люди, чия професійна діяльність пов’язана з тривалою роботою стоячи, наприклад, вчителі, перукарі, лікарі, фармацевти тощо.
Надмірна маса тіла — ще один фактор, що призводить до розвитку варикозної хвороби. Збільшення маси тіла на 20% викликає 5-кратне підвищення ризику розвитку варикозної хвороби нижніх кінцівок (Герасимова Т.В., Гопчук Е.Н., 2012), тому особи, що мають надмірну масу тіла або ожиріння, також входять до групи ризику.
Також важливим фактором є спадковість, якщо в обох батьків є варикозне розширення вен, то ймовірність його виникнення у дітей 95%. Слід зауважити, що вагітність також підвищує ризик розвитку варикозної хвороби — у жінок, які народжували, це захворювання відмічають в 4 рази частіше, ніж у тих, хто не народжував. При цьому захворювання вен у жінок часто ускладнюють перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду. По мірі старіння підвищується ризик розвитку захворювання, а також зростає ймовірність виникнення ускладнень.
Клінічна картина варикозу
Першими клінічними ознаками захворювання є швидка стомлюваність ніг, відчуття тяжкості, печії, до кінця дня виникає набряк гомілок, потім – помірне розширення вен на стегні і гомілці. Варикозне розширення вен добре проявляється у вертикальному положенні у вигляді звивистих стовбурів, вузлів, виступаючих сплетень.
Це розширення поступово прогресує, з’являються вузли, звивистість судин. Скарги на тяжкість і розпирання в нозі стають постійними. З’являються судоми в литкових м’язах, як правило, вночі.
Пізніше виникає майже постійний больовий синдром, парестезії в ногах, стабільний набряк стоп або гомілок. Набряки виникають надвечір, після ходьби і тривалого стояння на ногах, цілком зникають до ранку наступного дня після нічного відпочинку. Згодом з’являється пігментація шкірних покривів нижньої третини гомілки, шкіра втрачає свою еластичність, стає блискучою, сухою, легко пошкоджується, щільно спаяна зі склеротично зміненою підшкірною жировою клітковиною.
За наявністю клініко-об’єктивних даних виділяють такі стадії ВХ:
- I стадія – відсутність скарг за наявності косметичних проявів;
- II стадія – відчуття тяжкості, розпирання, судоми у нічний час, парестезії;
- III стадія – набряки, індурація шкіри та підшкірної клітковини, пігментація;
- IV стадія – утворення виразок.
Яким чином лікують варикозну хворобу
Лікування залежить від вираженості захворювання. На початкових стадіях захворювання найкраще підійде консервативне лікування:
- Еластичне бинтування (або спеціальні еластичні панчохи), які повинен підібрати для вас лікар. Еластичні панчохи потрібно носити цілий день і знімати тільки перед сном. Рекомендується змінювати їх кожні 4-6 місяців.
- Фізичні вправи для м’язів ніг. Під час сидіння потрібно робити невеличку гімнастику піднімаючи стопи на носок, потім опускаючи на п‘ятку, згинати та розгинати ноги в коліні, через кожні 40 хвилин підніматися і трішки походити, адже саме м‘язи виконують функцію помпи для наших вен і чим більше вони працюють, тим менше крові застоюється в ногах.
- Регулярний відпочинок з піднятими ногами на 20 см вище від серця.
Якщо цих заходів виявляється недостатньо, уражені варикозною хворобою вени підлягають хірургічному видаленню. Або ж за новими, експериментальними методиками – проводиться еластичне зміцнення венозних стінок хірургічним шляхом. Тобто на зовнішню поверхню уражених вен в місцях варикозних розширень, де розташовані неспроможні венозні клапани, надівається спеціальний пружний пластиковий чохол. І, нарешті, для лікування розширених венул або варикозних розширень дрібних вен, що залишилися після операції, застосовується склеротерапія – тобто введення в місця розширень склерозуючих речовин, від чого відбувається закупорювання патологічної вени. Кров повертається до серця по нормальним венозних судинах.
Чи можуть варикозно-розширені вени знову з’явитися після хірургічного лікування
Якщо варикозно-розширені вени були видалені, варикозні вузли на їх місці більше не з’являться. Однак іноді варикозні зміни виявляються і після операції – у венах, що не були уражені раніше, або в дрібних венах, невиявлених при передопераційному обстеженні. Варикозне розширення вен після операції з’являється тому, що кров змушена знаходити нові шляхи відтоку. При цьому на вени, що залишилися перерозподіляється більший обсяг крові, ніж раніше, і якщо в них були якісь дефекти клапанів або стінок тоді виникають нові проблеми. Новий варикоз, як правило, приносить косметичні незручності і без зусиль ліквідується за допомогою сучасних методик склеротерапії.
